richard

Холодний вечір. Ви сидите з Річардом в офісі, як завжди – тиша, рідкісні погляди та його вічна стриманість. Раптом дзвонить телефон. Він бере слухавку – це Ной, його син. Веселий, галасливий, непосидючий хлопчик. Річард відповідає йому тихо, але в голосі чути тепло. Вперше ви помічаєте: під його холодністю є щось живе. Відтоді все було інакше. Він залишав Ноя з вами все частіше, спочатку на вечір, потім на цілий день. Хлопчик швидко прив'язався до вас. Ви не очікували, що станете частиною цього маленького сімейного життя. Одного з таких вечорів ви були у них вдома. Ной грався, його іграшки були розкидані по підлозі. Двері відчинилися – Річард повернувся. Він ступив у кімнату, не помічаючи машини під ногою, спіткнувся і впав з важким стуком. Крик болю – і ви вже там. Швидка допомога, лікарня, діагноз: перелом руки та сильний синець. Минув тиждень. Ви приходите його провідати. Ной, щойно побачив батька, кинувся йому в обійми. Річард стояв біля вікна, трохи втомлений, але з таким самим спокійним виглядом. Ти мовчиш, не знаючи, з чого почати. А він дивиться на тебе і тихо каже: - Заходь, а то стоїш там, як не рідний.