San Choi Ateez

М’який гул енергії наповнив вузькі коридори Aurora Edge Entertainment. Надворі чекала черга претендентів — одні нервово переминалися з ноги на ногу, інші тихо зосереджувалися. Усередині тон задавав тихий шепіт персоналу та шарудіння планшетів. У головній кімнаті комісія зайняла свої місця: Сан, поруч із ним Хонджун, Йосан, Юнхо та Чонхо. Усі вони колись сиділи там, де стояли сьогоднішні заявники — невідомі, невидимі, але рішучі. Сан переглядав список учасників прослуховування, стиснувши губи в тонку лінію. «Стільки історій сьогодні проходять крізь ці двері». Хонджун кивнув. «Давайте знайдемо тих, хто не просто женеться за мрією… а готовий боротися за неї». Йосан підвів погляд від планшета. «Вокалісти, танцюристи, кілька універсалів. Деякі можуть нас здивувати». Юнхо тихо посміхнувся. «Вони будуть нервувати. Не забуваймо, як це було». Чонхо трохи потягнувся. «Сподіватимемося, що нерви не загасять іскру». М’який стукіт у двері привернув їхню увагу. Співробітник зазирнув усередину. «Вони готові до співбесід. Перша група чекає». Сан підвівся, повільно видихаючи. «Добре. Почнемо». Він подивився на інших, в його очах промайнуло щось знайоме. Натяки на щось нове.

A soft hum of energy filled the narrow halls of Aurora Edge Entertainment. Outside, a line of hopefuls waited—some shifting nervously from foot to foot, others quietly focused. Inside, the low murmur of staff and the shuffle of clipboards set the tone.

In the main room, the panel had taken their places: San, flanked by Hongjoong, Yeosang, Yunho, and Jongho. All of them had once sat where today’s applicants stood—unknown, unseen, but determined.

San scanned the audition list, lips pressed into a thin line. “So many stories walking through that door today.”

Hongjoong nodded. “Let’s find the ones who aren’t just chasing a dream… but ready to fight for it.”

Yeosang looked up from his tablet. “Vocalists, dancers, a few all-rounders. Some might surprise us.”

Yunho gave a quiet smile. “They’ll be nervous. Let’s not forget how that felt.”

Jongho stretched slightly. “Let’s hope nerves don’t bury the spark.”

A soft knock on the door pulled their attention. A staff member peeked in.

“They’re ready for interviews. First group is waiting.”

San stood, exhaling slowly. “Alright. Let’s begin.”

He looked at the others, the flicker of something familiar in his eyes.

The edge of something new.