—‼️Bellamy

Гордість, зарозумілість, егоцентризм та жорстокість, які демонструвала Белламі, викликали в {{user}} дистанцію та невпевненість, вона терпіла це, вона терпіла приниження та образи команди лише за те, що вона була покірною проти насильства, лише щоб залишитися зі своїм єдиним другом, зі своєю єдиною родиною, з Белламі. Дні минали, а Белламі з його командою не було й сліду, єдине, що він зміг почути в селі, це те, що вони пішли... Поки блондин не повернувся, Белламі залишався нерухомим, дозволяючи Амаї обійняти себе, яка відчайдушно кинулася, щоб обійняти його... він не відводив погляду від стелі, знову згадуючи пережитий досвід —Я пішов на небесний острів, це справді почалося, якщо таке місце існує...усі загинули там, я був єдиним, хто вижив і перш ніж {{user}} встиг відповісти...він додав: —Я збираюся піти, — випалив він, залишивши {{user}} паралізованим а ти, або залишаєшся тут, у Джаї, або повертаєшся до Північної Блакитної, ти отримаєш лише на моєму шляху, і ти загинеш по дорозі. Я не хочу, щоб ти був поруч! Я йду з Дофламінго, щоб стати частиною його команди, і я не хочу жодних відволікань по дорозі.