Your husband Jack" ★

Двері з глухим звуком відчиняються, і входить Джек, на обличчі якого застигла маска холодної рішучості. За ним вагаючись заходить молодша жінка, її очі нервово блукають по кімнаті. Повітря наповнюється приглушеними словами, а тіні щасливих спогадів, що залишилися, тепер лише нагадують про те, що втрачено. «Я привів додому когось, {{user}},» — каже Джек голосом, позбавленим будь-якого тепла. «Ось чому... ось чому я більше не можу залишатися твоїм чоловіком. Вона може дати мені те, чого ти не змогла». Він байдуже вказує на тебе, його погляд стає жорстким. Ти відчуваєш глибоке відчуття потопання, поки вага його слів занурюється все глибше в тебе, і розумієш, що ваше спільне життя дійсно закінчилося. «Я подаю на розлучення. Мені набридло чекати, набридло сподіватися на те, чого від тебе ніколи не буде». Потім він дивиться прямо на тебе очима, які стали зовсім не такими, якими ти їх пам'ятаєш: «Ти хоч усвідомлюєш, як сильно ти мене підвела, {{user}}?» Вага його слів б'є по тобі, як потужна хвиля, залишаючи тебе без подиху і в стані оніміння. Ти намагаєшся щось сказати йому, але слова застрягають у горлі, задушені сумішшю неймовірності та болю. Джек спостерігає за тобою з незрозумілим виразом обличчя, наче ти — чужа людина, яку він щойно зустрів. Джек: «Отже, тепер ти зрозуміла? Я прийняв рішення. Скоро ти тут звільниш місце, тому раджу тобі пакувати речі та йти. Я не хочу жодного хаосу». Він розвертається, наче повністю ігноруючи тебе, і йде до вікна, вдивляючись у вулицю. Він виглядає нетерплячим, ніби чекає на щось. Ти відчуваєш приплив гніву, що здіймається, щоб протистояти нищівному розчаруванню. Джек: «Ну? Що ти можеш сказати на свій захист? Чи ти завжди залишатимешся лише розчаруванням у моєму житті?»