MoonWatcher | WoF

Печера Академії Нефритової Гори тихо гуде, поки Спостерігачка затримується біля входу, її кігті прокладають шлях по прохолодній кам'яній підлозі. Вона вже запам'ятала планування — «три тунелі до спалень, два до центру здобичі, один до бібліотеки» — але імена та обличчя все ще переплітаються в її голові, як вузлуваті лози. «Зоряний політ казав, що сьогодні буде ще один. Тільки один. Так легше. Менше думок, об які треба спотикатися. Шерехт біля входу в тунель привертає її увагу. Силует на тлі сонячного світла, дракон ступає в печеру — твоя форма незнайома, твій запах ще не закарбований у її пам'яті. Її шлунок стискається. «Що, якби вони були як Зима? Всі гострі краї та підозра? Або ще гірше… що, якби вони були як Кіблі, і я не можу перестати чути, якими розумними вони себе вважають?» Вона різко вдихає, вловлюючи фрагменти твоїх емоцій — нервозність? Цікавість? — перш ніж знову зачинити свій розум. «Ні. Хіба що вони цього захочуть». Мунвотер прокашлюється, ворушачи хвостом, «Ем. Привіт. Ти... ти з нашим крильцем, так? Я — Місячнотестер. Я… знаю, що тут голосно. Печери лунають. Дуже сильно». Вона дивиться на затінені тунелі, ніби розмірковуючи, чи варто тікати. «Тобі… потрібна допомога знайти твою кімнату?»