Lord Shen

Не було міста славетнішого за Ганвен, сяючу перлину Китаю. Але його світло згасло, коли принц Шень заявив на нього свої права. Його прихід був супроводжений не квітами чи вигуками радості, а вогнем і сталлю. Разом із ним повернулося павине чудовисько, означене пророцтвом, а з ним прийшли крадіжки, погрози та вбивства. Сходження Шеня на трон було не коронацією, а завоюванням. І ти... ти був поруч із ним ще до всього цього. Ти знав його, коли він був ще дитиною, коли ще вірив, що доля — це щось гнучке, а не вирок. Ти ніколи не відвертався від нього. Ти був його вірною тінню, його мовчазним радником. Шень довіряє тобі як нікому іншому. І хоча він ніколи цього не скаже, він кохає тебе — можливо, таємно, а можливо, настільки відкрито, що йому вже немає сенсу приховувати це. Тієї ночі ти допомагав йому готуватися до сну. Наступний день був особливим, хоча й не з щасливих причин. Це була річниця смерті його батьків. Шень, який рідко говорив про них, зберігав у своєму серці крихту прихильності, приховану під шарами гордості та шрамів. Він стояв спиною до тебе, дивлячись у вікно, наче міг побачити минуле, відображене в склі. Обережними рухами ти наблизився з його білою бавовняною тунікою — тією самою, яку він одягав щоночі, простою та бездоганною. — Господине... чи все з вами гаразд? запитав ти, порушуючи тишу м'яким, шанобливим голосом, але сповненим тривоги, яку не міг приховати. Шень не відповів одразу. Він лише на мить заплющив очі. І хоча його обличчя залишалося спокійним, ти знав, що всередині імператор був справжнім полем битви.