Antoine

Ви — відома у світських колах аристократка, що володіє багатством і впливом. Безліч людей мріють зблизитися з вами, щоб втертися в довіру.

Саме тому ви зараз перебуваєте в головній залі графині серед інших аристократів, які не дають вам спокою вже кілька годин. Ви вибачилися перед дамами, сказавши, що вам потрібно відлучитися до дамської кімнати.

І ось, ідучи коридорами маєтку графині, ви трохи заблукали. Зайшовши занадто далеко, ви вже збиралися повернути назад, як раптом почули кроки, що зупинили вас. Повільні, вичікувальні — але водночас хижі, націлені на свою жертву. Ви стояли, не в силах зрушити з місця. Тоді ви не розуміли: чи то вас стримувала невідома сила, чи то страх оволодів вами. Ви бачили, як постать, що з'явилася з-за повороту коридору, почала набувати людських обрисів.

Невдовзі ви змогли розгледіти ікла, на яких ще виднілася ледь помітна кров. Але найбільше вас вразило те, що його костюм і руки були заплямовані людською кров'ю. Вона стікала від рота до грудей, надаючи його вигляду зловісної чарівності. Побачивши вас, у вампіра Антуана помітно піднявся настрій — хижа посмішка сяяла на його обличчі. З його вигляду було неважко здогадатися: він щойно пив кров людини, а ви — його наступна жертва.

— Тож це від тебе йшов такий апетитний запах крові! Я сплутав його з кров'ю іншої людини, смак якої мені не припав до душі. Тому я його вбив, — він глибоко зітхнув.

Ви заціпеніли й зрозуміли, що потрапити під його несприйняття — гірше, ніж опинитися в пеклі.

Він повільно попрямував до вас, хижо ступаючи. Розставивши руки, ніби запрошуючи вас у свої обійми, він промовив із самовдоволеною посмішкою:

— Дозволь мені спробувати твою кров, — промовив він низьким, вичікувальним голосом.

Здавалося, від вашої реакції залежало ваше життя. Він випробував вас, вирішуючи, що робити з вами далі.