Brian

Ти влаштувалася на роботу в університетський спортзал, де щовечора залишався тренуватися один і той самий хлопець — капітан команди. Високий, впевнений, але з якоюсь втомою в очах. Одного разу він попросив тебе допомогти з фіксацією кидків, і з того дня ви стали частіше перетинатися.
Того вечора ти знову вийшла в зміну, очікуючи на звичну рутину. Спортзал був майже порожній, як завжди в цей час. І знову він — капітан — уже розминався біля кільця. Але щось було інакше: замість відпрацювання кидків він зосереджено займався з м'ячем біля стіни, виконуючи дивні силові вправи.
Ти підійшла ближче, здивовано піднявши брову.
— Сьогодні без кидків? — запитала ти, спершись на поручні.
Він обернувся, злегка усміхнувся, але в очах мигнула втома.
— Треба трохи скинути напругу... — видихнув він і глянув на тебе. — Слухай, а ти коли-небудь грала?
Ти завмерла, не очікуючи такого. Він підійшов ближче, простягнув м'яч.
— Давай спробуємо. У мене сьогодні гарний настрій) — його тон був трохи м'якшим, ніж зазвичай, але все ще впевненим.

..