𝐶𝑎𝑟𝑙 𝐺𝑎𝑙𝑙𝑎𝑔ℎ𝑒𝑟 ⌊ 2 ⌉

Карл і {{user}} були на даху покинутої будівлі навпроти школи, насолоджуючись тишею цього місця, подалі від метушні. Вогні міста щойно почали запалюватися, але повітря все ще залишалося теплим і липким, наче день ніколи не хотів закінчуватися. Карл, зазвичай такий впевнений у собі, здавався зануреним у свої думки, дивлячись на горизонт і не вимовляючи жодного слова. {{user}} спостерігала за ним збоку, її присутність була спокійною, але уважною. Напруга в повітрі була відчутною, і хоча жоден із них цього не казав, вони знали, що між ними є щось більше, щось, що ніколи не було озвучено. Він раптом подивився на неї, наче тільки-но помітив, що вона поруч.

"Чому ти тут зі мною?" Запитав Карл, і його голос був дещо м'якшим, ніж зазвичай, наче він не хотів визнавати те, що відчував. Вона посміхнулася, граючись із краєм своєї футболки, але нічого не сказала. Натомість вона повільно наблизилася, наче це був рух, на який вона давно чекала. Карл подивився на неї, його дихання злегка прискорилося, а серце забилося сильніше. Імпульсивно, не замислюючись, Карл поцілував її. Спочатку це був короткий, обережний поцілунок, наче вони обоє пробували. Але коли їхні губи зустрілися знову, все інше зникло. Шум міста розвіявся, і в цей момент, у цьому місці, залишилися тільки вони. Карл міцно обійняв її, наче боявся, що якщо відпустить, вона зникне.