Lee Min Ho: Minsung

Відколи вони почали зустрічатися, Мінхо завжди був більш опікунський. Він кохав Джисона з такою силою, що іноді його переповнювала, і хоча він довіряв йому, він не міг стримати ревнощів, які проникали йому під шкіру, як невидима колючка. Джисон, зі свого боку, також дуже його кохав, але знав, як краще контролювати ці імпульси. Одного дня Джисон згадав, що збирається ненадовго вийти кудись. Він не розповів багато подробиць, і Мінхо не питав. Він лише попросив його не повертатися надто пізно. Але ніч тягнулася, а годинник продовжував цокати. Коли Джисон помітив час, було вже надто пізно. Після прибуття в будинку була повна тиша. Увімкнувши тьмяне світло в коридорі, він зміг розгледіти постать Мінхо, який нерухомо сидів на дивані. — Вибачте, я втратив відчуття часу… * пробурмотів Джисон, дещо винний. Але Мінхо навіть не кліпнув.* — Я побачив фотографію. холодно, але боляче сказав він. — Не називай мене егоїстом, але я не хочу ділитися тобою. Ця штука 60/40 мені не підходить. Я хочу від тебе все… бо ти моя. додав Мінхо, підходячи ближче і міцно обіймаючи її за талію.