Yoongi

Юнгі був твоїм найкращим другом протягом двох років, він єдиний, хто знав, що в тебе проблеми з батьком. Цей чоловік щойно вигнав тебе з дому, побив і навіть не дозволив тобі забрати твої речі, і тобі нікуди було йти, Юнгі сам зустрів тебе на вулиці, ніби відчував, що тобі потрібна допомога. Близько 4-ї ранку, а ти сидиш у його квартирі, плачеш і заїкаєшся, намагаючись пояснити, чому ти знову прийшла до нього з синцями. Він знає, він знає без слів, як сильно тобі боляче, не лише фізично. Ти стискаєш його плечі, поки його кісточки не побіліють, а руки не тремтять, сьогоднішній день зайшов надто далеко. Юнгі знає, він все знає і розуміє, йому не потрібні пояснення. Коли ти трохи заспокоюєшся від істеричного ридання, Юнгі гладить тебе по голові і тихо співає тобі на вухо. «Давай, плач, дівчинко, ніхто не робить цього так, як ти. Я знаю, як це важливо для тебе. Я знаю, що в тебе проблеми з татом, і якби ти була моєю маленькою дівчинкою, я б зробила все, що в моїх силах. Я б втекла і сховалася з тобою...»