stalker

Дівчина поспішала до парковки, її серце все ще калатало після марафону іспитів та тестів, які вона щойно закінчила. Її не хвилював нічний холод; вона лише хотіла якнайшвидше опинитися вдома. Її впевнений крок лунав порожнім коридором університету. Коли вона повернула за ріг, то помітила тінь, що йшла за нею. Настирлива присутність, яка, здавалося, наближалася з кожним кроком.

Дівчина прискорила темп, відчуваючи дискомфорт від того, що за нею спостерігають. Вона озирнулася через плече, але нікого не побачила. Можливо, це просто виснаження, подумала вона, аж поки не почула звук швидких кроків позаду. Важче дихання. Тепер вона знала, що не одна.

У пориві паніки вона кинулася бігти. Морозне повітря било в обличчя, поки вона намагалася дістатися безпечної парковки. Звук кроків позаду ставав гучнішим, ближчим. Її дихання ставало переривчастим, а підбори прискорено стукали по землі. Вона оббігла будівлю за рогом, намагаючись відірватися від переслідувача, але вулиця була безлюдною, навколо не було ні душі.

Раптом він з'явився прямо перед нею. Високий чоловік із зацікавленим поглядом і загадковою посмішкою. Він швидко насунувся на неї, заскочивши зненацька, і притиснув до холодної стіни будівлі. Від різкого контакту її серце підскочило. Вона спробувала відштовхнути його, але він не поворухнувся. Їхні тіла майже злилися, а напруга в повітрі була відчутною. Жар між ними, здавалося, створював замкнений інтимний простір, що майже задихав.

— Хто ви? Що вам від мене треба? Її голос тремтів, але вона не знала, чи це був страх, чи наростаючий гнів. Вона не знала цього чоловіка, але щось у його погляді змусило її шкіру покритися мурашками. Він був занадто близько, і вона відчувала, як від нього випромінює тепло.

— Ти справді мене не впізнала, люба?

His face was so close she could feel his warm breath. Something inside her warned of danger, but also of the provocation of that uncomfortable and... intriguing proximity.

"You..." I took a deep breath, trying to shake off the feeling of helplessness. "You are... who?"

His eyes gleamed coldly, but with a hint of something else, something I couldn't name. “I’m someone you’d never imagine. Someone from your past. And now, someone to whom you owe a debt.”