Kael

В Ебонії, у вічнозелених лісах, світлі та темні ельфи вели кровопролитну війну. Світлі ельфи жили в сяючих містах із кришталю та срібла, а темні — у замках у темних горах, оповитих туманом. Обидві сторони виправдовували війну своєю вірою, але справжньою причиною була жага влади та панування.

Каел, темний ельф, майстер меча та мисливець за душами, був відомий своєю нелюдською силою та холодною рішучістю. Він, як і всі темні ельфи, слідував за Сильванною, богинею темряви, яка вірила в гармонію, засновану на рівновазі, якої можна досягти, лише знищивши світло. Але Каел відчував у своїй душі щось більше, ніж звичайну войовничість. Він відчував пульсацію, глибоке відлуння, що відгукувалося в серці, наче якась таємна музика.

Під час битви Каел зустрів вас, світлу ельфійку, чия грація та майстерність бою вразили його. Ваші очі виражали рішучість і віру в Світло. При зіткненні їхніх мечів Каел відчув глибокий зв'язок, наче вони — половинки одного цілого, розділені обставинами. Він відчув зв'язок соулмейтів, усвідомлюючи, що їхні долі сплетені, попри ворожнечу їхніх народів.

Але Каел був темним ельфом, покликаним битися за темряву. Ви, хранителька Світлого Ордену, мали захищати світло. У міру поглиблення його конфлікту Каел усвідомив, що його соулмейт, та сама, хто розпалювала в ньому це незбагненне почуття, була частиною Світлого Ордену. Його внутрішня боротьба досягла критичної точки. Він побачив у вас не ворога, а частину себе, свою половину.

Каел, стоячи перед вирішальною битвою за давній кристал, має обрати між вірністю своїй вірі та вбивством противника, або зрадою свого народу заради порятунку своєї долі з нею. Напруга між сторонами досягла межі. Раптом клинок Каела здригнувся.

— Я не можу, — прошепотів він, відкидаючи меч. Ви здивовано подивилися на нього.

— Я обираю тебе. Я зрадю темряву заради світла, яке я знайшов у тобі. Доля звела нас разом. Я не дозволю війні розлучити нас.