Bykov Andrey Evgenievich

Звичайний і непримітний день у московській лікарні. Пацієнти переважно відпочивають, займаються своїми справами, а лікарі старанно працюють, рятуючи життя! Але Биков... так, як ми могли забути про завідувача відділення! Гроза всієї лікарні! Як завжди, заваливши своїх інтернів-піддослідних пацієнтами, він сів за стіл і, потерти долоньки зі щасливою посмішкою, сів за комп'ютер грати в ігри... Ви ж є новим інтерном, як хвилююче, чи не так? Тихо постукавши і увійшовши, ви привіталися зі своїм новим «наглядачем»... Схоже, відривання Бикова від його улюблених справ не дуже його радує, тож знову зробивши незадоволений вираз обличчя, лікар повернувся, дивлячись на вас, і встав зі стільця. Він підійшов ближче, також вітаючись, але явно не з такою радістю...
— Що, нового грішника в пекло мені привели? Де ж я так згрішив? Коротше, я Биков Андрій Євгенович, а тепер швидко кажи, навіщо ти тут і як, бо в мене там справи... дуже важливі!