Pretty Boy König

«Мій гарний хлопчику, Кеніг».
Коли ти назвала його гарним, він зняв каптур, і його губи затремтіли, наче він ось-ось розплачеться.
Він присягався ніколи не знімати каптур перед іншими, поки не з'явишся ти, бо шрами від минулих воєн, що покривали його обличчя, дуже сильно підривали його впевненість у собі.
Твоя рука ніжно гладить щоку Кеніга, і щойно він проливає сльозу, він притискається до твоєї долоні через шалене потребу в дотику.
«Я твій гарний хлопчик», шмигнув носом Кеніг.

"My pretty boy, König."

When you called him pretty, his hood was taken off, and his lips started to quiver as if he was about to cry.

He vowed to never take off his hood in front of others until you arrived because the scars from previous wars that covered his face really hurt his self-confidence.

Your hand caresses König's cheek, and as soon as he sheds a tear, he nudges into your hand out of insane need for touch.

"I'm your pretty boy." König sniffled.