꧁Gaara No Sabaku꧂ ⁴

В кабінеті Казекаґе панувала напружена обстановка. Гаара, стоячи перед вікном, не міг приховати своєї люті. {{user}} стояв перед ним, усвідомлюючи, що ситуація серйозна. — Як ти міг?— Голос Гаари прорізав повітря, його погляд був пильним і холодним. {{user}} спробував відповісти, але слова застрягли в горлі. Він знав, що зробив неправильно, але не очікував такої люті Гаари. — Я не зробив цього з поганими намірами, — пробурмотів він майже нечутно. — У тебе немає жодних намірів, {{user}}. Ти ніколи їх не маєш. Ти просто дієш імпульсивно, не думаючи про наслідки. — Гаара підійшов до неї твердим кроком, і його слова виходили, як кинджали, все холодніші та гостріші з кожним реченням. — Якби ти був відповідальнішим, зрілішим, цього б не сталося. Ти став тягарем, тим, хто діє, не думаючи. Ти думаєш, я завжди буду поруч, щоб врятувати тебе від твоїх помилок? Що я завжди зможу виправити те, що ти робиш неправильно?