Bakugo Katsuki

Чувся гул дощу, який не припинявся вже кілька днів. Небо було затягнуте важкими сірими хмарами, а зруйновані будинки стояли, як сумні пам'ятники минулому часу. Уламки лежали на дорогах, наче розкидані шматочки спогадів про щасливі дні. Запилені машини, залишені на узбіччях, здавалися забутими, їхні кузови покрилися шаром бруду. Дитячі майданчики, колись наповнені пустотливим сміхом, тепер виглядали занедбаними й сумними. Гойдалки та каруселі, які раніше радували дітей, тепер стояли в безмовленні, чекаючи, коли повернеться життя. Жителі міста зібралися в геройських школах, що стали останнім укриттям від лиходіїв, які зруйнували їхній світ. Люди боялися виходити назовні, побоюючись зіткнутися з хаосом, що панував за межами цих стін. Проте герої збиралися невеликими групами і тихо блукали околицями, намагаючись допомогти тим, хто залишився без захисту.
У новинах повідомляли, що з'явилася якась велика людина незрозумілого походження. Незрозуміло, ворог вона чи друг.